Наши любимые стихи

[Михаил]

Думаю, доречно.

Степан Руданський.

ГЕЙ, БИКИ!

Та гей, бики! Чого ж ви стали?
Чи поле страшно заросло?
Чи лемеша іржа поїла?
Чи затупилось чересло?
Вперед, бики! бадилля зсохло,
Самі валяться будяки,
А чересло, леміш новії...
Чого ж ви стали? Гей, бики!

Та гей, бики! Ломіть бадилля,
Ломіть його, валіть на прах;
Нехай не буде того зілля
На наших батьківських полях!
А чересло моє ізліва,
Леміш із правої руки
Зітнуть і корінь того зілля,—
Чого ж ви стали? Гей, бики!

Та гей, бики! Зоремо поле,
Посієм яреє зерно,
А спаде дощик, незабаром
В землі пробудиться воно.
Пробудиться і на світ гляне,
І, як дівочії вінки,
Зазеленіють наші ниви,—
Чого ж ви стали? Гей, бики!

Та гей, бики! Зерно поспіє,
Обіллє золотом поля,
І потече ізнову медом
І молоком свята земля.
І все мине, що гірко було,
Настануть дивнії роки;
Чого ж ви стали, мої діти?
Пора настала! Гей, бики!

1859

Добавлено через 7 минут
Ну, і ще один із творів нашого Великого Кобзаря:




І виріс я на чужині,

І сивію в чужому краї:

То одинокому мені

Здається — кращого немає

Нічого в Бога, як Дніпро

Та наша славная країна...

Аж бачу, там тілько добро,

Де нас нема. В лиху годину

Якось недавно довелось

Мені заїхать в Україну,

У те найкращеє село...

У те, де мати повивала

Мене малого і вночі

На свічку Богу заробляла;

Поклони тяжкії б’ючи,

Пречистій ставила, молила,

Щоб доля добрая любила

Її дитину... Добре, мамо,

Що ти зарані спать лягла,

А то б ти Бога прокляла

За мій талан.

Аж страх погано

У тім хорошому селі.

Чорніше чорної землі

Блукають люди, повсихали

Сади зелені, погнили

Біленькі хати, повалялись,

Стави бур’яном поросли.

Село неначе погоріло,

Неначе люде подуріли,

Німі на панщину ідуть

І діточок своїх ведуть!..

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . /120/

І я, заплакавши, назад

Поїхав знову на чужину.



І не в однім отім селі,

А скрізь на славній Україні

Людей у ярма запрягли

Пани лукаві... Гинуть! Гинуть!

У ярмах лицарські сини,

А препоганії пани

Жидам, братам своїм хорошим,

Остатні продають штани...

. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Погано дуже, страх погано!

В оцій пустині пропадать.

А ще поганше на Украйні Дивитись, плакать — і мовчать!



А як не бачиш того лиха,

То скрізь здається любо, тихо,

І на Україні добро.

Меж горами старий Дніпро,

Неначе в молоці дитина,

Красується, любується

На всю Україну.

А понад ним зеленіють

Широкії села,

А у селах у веселих

І люде веселі.

Воно б, може, так і сталось,

Якби не осталось

Сліду панського в Украйні.

[oleh]

Как Дуб на троне посадили- златую цепь братки спилили
Команду Дуба Чечекот всем кнопкодавам подает
В Верховной Зраде на дорожках следы кровавые зверей
Что стульями не понарошку бьют стариков ( не из людей)
Там Ганька вслед за Дубом ходит на журналюг тоску наводит
И применяет ложь и прыть чтоб тупость Лидера прикрыть
Пойдешь направо- там Азаров
Налево- хитрый молдован
Что ни министр- герой кошмаров
Что ни советник - то болван
Там нет людей средь них нормальных
Куда ни глянь- везде бандит
Правителей РЫГИ-АНАЛЬНЫХ народ свободный победит
Терпенье лопнет у народа
И власть отнимут у урода
И сгинет зло и сгинет тьма
ДАВНО БАНДИТОВ ЖДЕТ ТЮРЬМА

[MERLIN]

Голос Бога

Человек шептал: «Господь, поговори со мной!»

И луговые травы пели.

Но человек не слышал!

Человек вскричал тогда: «Господь, поговори со мной!»

И гром с молнией прокатились по небу.

Но человек не слушал!

Человек оглянулся кругом и сказал: «Господь, позволь мне увидеть тебя!»

И звезды ярко сияли…

Но человек не видел.

Человек вскричал снова: «Бог, покажи мне видение!»

И новая жизнь была рождена весной.

Но человек этого не заметил!

Человек плакал в отчаянии: «Дотронься до меня, Господь, и дай мне знать, что ты здесь!»

И после этого Господь спустился и дотронулся до человека!

Но человек смахнул с плеча бабочку и ушел прочь…