[P_Petrovich]

Це спостеріг генеральний директор Ніжинської центральної міської лікарні імені М. Галицького Олександр Костирко.

Цитата: У «ковідних» людей міняється психіка на фоні гіпоксії, тобто зниженого-рівня кисню в крові, а значить, і в мозку, — відмічає Олександр Михайлович. — Хворі на «ковід» стають агресивні, егоїстичні. Це не від того, що людина така. Це так діє хвороба: «Є я тільки, і все, інші пацієнти — то ніхто. Я найтяжча (найтяжчий), біля мене всі повинні бути». Я понад усе. «Ковід» — це як людина на шибениці: петля стягується, кисню все менше, хворий провалюється, як у яму, у провалля, коридор, з якого хоче повернутися будь-якою ціною. Умовно кажучи, якщо у палаті один кран буде з киснем, то йдуть на те, що сильніший відштовхне слабшого, лиш би дістатися до крану.

Цитата: — Апарати штучної вентиляції легень, ШВЛ, про які на початку говорили як про панацею, нею не стали, це з першими смертями від «ковіду» почали відмічати інфекціоністи. — Самі подумайте, якщо легеневої тканини нема, а просто механічно вдувається повітря у бронхіальне дерево... Легенева тканина зруйнована вірусом, запаленням. У нас нема жодного клінічного випадку, щоб пацієнти, які знаходились на ШВЛ з «ковідною» пневмонією, одужали — ми жодного з ШВЛ не зняли. Той 21 пацієнт, що помер на 16.10, — на ШВЛ-підтримці була більшість. ШВЛ — це не більше, ніж виконання протоколу. Найефективніше в лікуванні — це кисень, антикоагулянти й антибіотики.