[Shel]

Цитата: В мене був колись друг дитинства. Ми разом зростали в маленькому містечку в Житомирській області. Я приїздив туди до діда на літо, а він там мешкав із двома молодшими братами. Ганяли на лісапетах, ловили рибу, їли булки з молоком під гастрономом, надували жаб. А потім, десь у 88-89 році його батьки переїхали до Донецьку, батько був військовим, бо в Овручі було дуже багато військових частин, і його чи то перевели, чи ще щось, я не знаю. Вся сім'я розмовляла україньською, суржиком. А в 2014 ми з ним спілкувалися телефоном, я йому набрав, бо боліло. І там вже була повна каша в голові. Бандерівці, Донецьк ніхто не ставив на коліна, путін ввєді, і все це гівно. Ну і посралися звичайно. Назавжди. І сьогодні отримав від нього смс. "Я пишу не ожидая прощения, просто хочу сказать что ты был прав. Мы сделали самую страшную ошибку. Хочу чтобы ты и твоя семья выжили." Я відповідаю: "Ты хоть живой, целый?" - бо неможна не відповісти на таке, особливо що має коріння з самого початку мого життя. І ось маю відповідь: "Я в госпитале без руки, один из браток похоронен, второй пропал без вести. И я хочу чтобы вы сожгли всех этих ублюдков, и меня вместе с ними. Мы не хотим быть похожими на фашистов. Мы и есть фашизм." Я не хочу вам описувати свій емоційний стан, якісь дитячі спогади... Просто хочу щоб так і було. Бо немає місця прощенню. Вже немає. І відповідати не буду. Carthaginem delendam esse.

Дёрнул с ФБ нашего форумчанина.

https://m.facebook.com/story.php?sto...00001492167936