[dimon]

У вечір тихий цей людська душа тривожна,
Хоч би й збайдужніла, хоч би цілком пуста,
Стрічає, як колись, зворушливо-побожна
Великий день Народження Христа.
Весь гамір навкруги приникшує, зникає
І янгол згоди облітає світ . . .
А думка стомлена замріяно блукає
Між сяйних спогадів далеких юних літ.
В святочно-прибранім веселому покою
Свічки ялинки тихо мерехтять . . .
На все лягла ясна печать спокою,
Панує всюди мир і благодать.
У цю прерадісну, в цю урочисту мить
Серця людські пошукують обнови
І пориваються живим огнем горіть,
І хочуть пити з келиха любови.