Доброго вечора. Кілька років експериментував з різною деревиною на руків'я ножів. Спочатку шукав дерево, що витримує цикли намочування/висихання, потім екпериментував з обробкою різною хімією для покращення матеріалу. Задача стояла зробити руків'я для кухонних ножів, щоб у долоні була натуральна деревина і забезпечити стійкість руків'я до впливу води та миючих засобів. Для кухні руків'я ножів мабуть найскладніша задача. Маю доступ до багатьох видів деревини, як наших, так і екзотичних порід. Пробував дуже багато різного... Без обробки хімією найкраще себе показав індійский палісандр, сонокелінг. У нас росте у паркеті
.
Далі була робота з гідрофобними оречовинами. Задача стояла не заглушити деревину пластиком, отримавши еквівалент бакелітової фанери, а просякнути чимось, що залишить на дотик на зовнішній вигляд живу деревину, зупинивши деформації та розтріскування від води. І щоб не було шкідливе. Робочим виявився лак СЄ-129, це деепоксидована соєва олія. Розводиться сольвентом у пропорції 4/6, заготовки на руків'я прогріваються до 80-85С, занурюються у розчин лаку з температурою 15-20С та поміщаються у вакуумну камеру. Розрідження регулювати до початку кипіння рідини. У вакуумі витримка годину-півтори, потім висихання три-чотири тижні при температурі 30+С, якщо менше, буде довше.
Після такої обробки той сонокелінг стає доволі важким, відмовляється приймати воду у посудомийці, але зовні маєте живу деревину, руків'я ножа не слизьке. Навіть якщо сало, навіть не дуже багато крові - не ковзає у долоні... З фанери руків'я або слизькі були, або тримались за рахунок нарізки сітки. То є туризм