Анекдоты, юмор

[sema]

Отставной прапорщик, подался в поэты на пенсии. Встречайте, - Эдуард Шляпников!

Когда я жил в среде животноводов
То часто по полям пустым искал
Скопленья самых сочных корнеплодов,
Что любит скот как жертву канибал.

Животноводы радостные люди -
Работают задорно с огоньком,
А после службы на широком блюде
Барана жарят вкусного с лучком,

В горшочках тушат на обед свинину,
А вечерами вертят на углях
Пропитаную сочную конину
Замориную в соусе наднях.

Шкварчат у них беконы и котлеты,
Везде весят копчённые бока,
Животноводы делаю рулета,
И фаршируют на зиму рога.

У них не дохнут кони от работы -
Животноводы часто на чеку,
Они знакомым дарят антрикоты,
И подают на вертеле рагу,

И еслиб я бы небыл бы душою роты
Я, то кто армии отдал всего себя,
То сразу же пошёл в животноводы
Чтобы за собой вести стада в поля.

Сорри, может не к месту, но меня давно так не пробирало... "Восхохотамше, упал под лавкою!" (С)

Добавлено через 22 минуты
Штой-то сегодня в Сети день прекрасного. Давно не попадалось ничего подобного!

Свого часу видатний український художник поп-сюрреаліст Olexa Mann дуже влучно зауважив, що серед вітчизняних письменників та поетів густо трапляються призвища схожі на назви лютих і невиліковних хвороб. І це абсолютно геніальне спостереження. Серед митців також, і про себе я вопше мовчу. Але погодьтеся, який був би цікавий діалог в лікарняній палаті між двома хворими.

- А шо у вас, шановний?
- Та оце ж порався на городі та скрутив мене драч. А у вас?
- А я вже п'ять год мучаюся жаданом, а лікар каже що то осложнєніє від іздрика.
- Ну то нічо. От було, скрутив мене кокотюха. І то наклалося на полежаку, так я й ходити був не міг.
- Ти диви, яке діло. А ще в мене рецидив прохасько. Лікар каже треба різати.
- А сусід мій помер від ірванця, год мучився та вмер був.
- А той в мене на сраці жолдак виліз страшний, чуть гангрену не схопив.
- Ти диви, яке ж воно люте. Але то ще таке, бо от якшо позаяк вискоче то тут же смерть. Не лікується вопше.

Семесюк - Страшний драч